Від чого залежить незалежність?

Якби я мав машину часу і зараз країна святкувала 50 річницю власної незалежності, я певен, що вважав би за потрібне сказати ось що (зауважте – українською):

Країно!
Я пишаюся тобою!
Пишаюся твоїми громадянами!
Пишаюся шляхом, який ми колись обрали!
Пишаюся кожним кроком кожного з нас, хто цим шляхом йде кожного дня!
Твої діти не шукають кращої долі закордоном, як це колись було.
Вони повернулися і повертаються додому, де нас знову 52 мільйони.
Вони дбають про тебе, бо про них дбаєш ти.
Я – українець і цим пишаюся.
І ти – найкраща, моя Незалежна!
Зі святом, моя Україна!

Втім машини часу у мене немає.
І Україні сьогодні 28, а не 50 років.
Тож у День незалежності хочеться не просто привітати та побажати .
Хочеться усвідомленості та сенсу у побажаннях.
Щоб було що підкорегувати та усвідомити, де наш шлях.

Що ми зробили за час незалежності?

Народили два покоління свідомих та небайдужих.
Два покоління незалежних від влади, від скрути, від злиднів, від пояснень «чому це неможливо».

Чого ми навчилися за час незалежності?

Навчилися за тиждень по гривні всіма регіонами від Києва до Криму, від Франківська до Донецька збирати дитині на операцію. І шукати українців по світу, щоб допомогти цій дитині у іншій країні.
Це замість того, щоб доводити, що діти своїй країні не потрібні.

Ми навчилися пропускати швидку допомогу, кермуючи праворуч і незважаючи на вузьку вулицю, де припарковані у три ряди автівки.
Це замість того, щоб доводити, що медична реформа не працює.

Ми навчилися допомагати самі собі за принципом «зі світу по нитці, а голому сорочка».
Ми, сучасні українці, розвинули волонтерство, озброїли армію, годуємо старих, збираємо до школи сиріт, рятуємо життя, лікуємо знайдених тварин.
Це замість того, щоб криком кричати про байдужість людей один до одного.
Замість того, щоб казати, що влада байдужа до всього цього.

Вчимося дбати про довкілля на найважливішому рівні: на власному.
Дбати - це не закопати недопалок у пісок на пляжі, не лишити після пікніку по собі сміття, не кинути щось з автівки, сортувати сміття та вчити власним прикладом цьому дітей.
Замість того, щоб скиглити, що країна страшенно брудна.

Ми вчимося висаджувати дерева.
Замість того, щоб жалітися на лисі Карпати, повені та екологічну катастрофу.

Ми вчимо дітей не чіпати чужого і робити добрі справи.
Замість того, щоб дивитися кримінальні хроніки і жахатися рівню злочинності.

Ми вчимося чекати своєї черги і усвідомимо правила та закони.
Замість того, щоб стверджувати, що корупція просто непереможна.

Ми вчимося дякувати і посміхатись, замість того, щоб засмучуватися, які злі навкруг люди.

Ми вчимося брати на себе персональну відповідальність. За зроблене та за незроблене.
Замість того, щоб звинувачувати владу, колегу або сусіда.

Ми вчимося бути Громадянами.
Ми вчимося бути свідомими.
Ми вчимося цінувати те, що маємо.
Ми вчимося бути незалежними від обставин.
Ми вчимося пишатися тим, що робимо і зробимо власноруч.
Ми нарешті будуємо країну для дітей.

І врешті решт ми навчимося і насмілимося почати з себе.
Бо всі інші якості і можливості маємо на генному рівні.

І майбутнє є у нас як у нації доти, доки ми - незалежні.
Ми – можемо і ми - будемо.

Зі святом, моя Незалежна Батьківщина!