Новонароджений Компот
Отже, новому п’ятому «Компоту» доба!
Вчора відкрилися. Тихо. Для своїх.
Багато хто прийшов. Причетні, небайдужі, ті, хто живе по сусідству, –ось основні гості першого дня.
Багато хто привітав нас з відкриттям.
Але я задумався ось про що.
Чому в нашому менталітеті заведено вітати із відкриттям? Мені зрозуміло, чому вітають із народженням дитини – тут справжнісінька людина народилася, мама – ви молодець, тато – ви ще більший молодець. Незаперечний факт – поповнення відбулося.
Але хіба не важливіше вітати з тим, що батьки, наприклад, гарно виховали дитину, вклали їй в голову потрібні цінності, навчили діяти в окремих ситуаціях та відправили у самостійну дорогу океаном життя?
Такі слова батьки можуть почути на повноліття їхніх дітей або взагалі у день законного одруження.
Але аж ніяк не завчасно і не у пологовому будинку.
Але ж ресторан, по суті, особливо п’ятий у родині «Компотів», це ще не одна дитина. І тато з мамою вже в курсі, що факт привітання та радощі оточуючих людей разом із фактом нового батьківства не мають нічого спільного із цінностями, а також із труднощами, з якими доведеться зіштовхнутися рано чи пізно.
Ось тільки дитина – це вже людина, хоча й маленька, але ж серце її б’ється та й головна мета визначена долею, хоча, якщо не долею – то вже самою людиною.
А от ресторан, якому лише доба, – це безмаль будівля разом із обладнанням, меблями та персоналом.
Доки є лише приміщення з обладнанням – себто стіни у декорі, плити із конфорками, дивани із подушками, – це ще зовсім не ресторан. Якщо дати кредитку з певним балансом мартишці – і вона виявиться здатною побудувати приміщення та сплатити рахунки. Витратити гроші на приміщення або створити працюючий бізнес – різниця тільки у цьому.
Небагато людей завалили ідею всього свого життя на стадії будівництва стін чи вибору подушок, але багато з них ошпарилися чи боляче обпіклися на стадії розуміння реальності та відповіді на питання: «Навіщо?».
Призначення та долю ресторану вирішують, у кінцевому підсумку, гості, а от душу та серцебиття своїми діями вдихає у нього команда.
Ресторан завжди починається з ідеї, оптимізму цієї самої команди та сліпої віри в успіх початої справи. Ресторан – це завжди «ламання списів» й дискутування до сиплості в голосі щодо цінностей та строків. Це ідеальне місце аби змінити план дії вночі перед ранком. Це жадібна пристрасть змішувати каву з морозивом, та щосезонна потреба розробляти, розробляти, розробляти, отримуючи щось нове із простого та звичайного.
Та скільки би менеджмент не планував, не мріяв про набиті зали вдоволеними гостями, не переписував меню до відкриття, не відмивав кахель та не бив горщики – до відкриття ресторану всі ці дії майже театральні.
Подивитися правді у вічі та тверезо оцінити себе можна лише тоді, коли приходять ті, заради кого вся ця епопея й створювалася.
Коли приходять гості.
Коли приходять «гастрокритики», блогери, фуді, інстафуді та гості, котрі прийшли насамперед за їжею.
Зрозуміти кожного з них. Почути за фоновими словами справжні думки та розгледіти, як саме вдовольнити їхні потреби.
Зрозуміти, що не так вже й страшно, коли пюре в Інстафільтрі менеджера виглядає не надто смачно. Зрозуміти, що страшно – коли те саме пюре виявляється несмачним.
Зрозуміти, що не так страшно, коли SMM-спеціаліст написав поганий відгук у сусідському кафе. Зрозуміти, що страшно – коли не побачиш у зауваженні гостя можливість вдосконалитися та втратиш ще одного амбасадора бездіяльністю.
Не страшно, коли раптом колір дивана в інтер’єрі не до вподоби кожному. Страшно, коли у ресторані на тих диванах порожньо.
Замислитися, що справа точно не в кольорі.
Ідея з моменту відкриття має пройти перевірку реальністю. Вважайте, що легені мають відкритися, аби з’явилася можливість дихати повноцінно. Тому поки не вітайте. Головна робота по створенню ресторану ще попереду.
Метою «Компоту» №5 – стати «Компотом» №1 вже цього літа, а також задати тон, нові еталони та стандарти усім «Компотам».
У той час, коли ми піднімаємося сходами до нашої мети, наші двері, на адресу вул. Леонтовича, 15, вже відкриті.
Можна і, навіть, варто завітати до нас у гості!
До зустрічі!
