Місцевий варіант аджики

В овочевих лавках на Привозі своєрідні грузинські жінки продають аджику у закритій баночці від дитячого харчування. А в окремих місцях – у стаканчиках, ніби насіння, особливо коли мова йде про «суху» сипучу аджику, до складу якої, знову-таки, якщо вірити самим торговкам, увіходять мінімум 20 компонентів, більшість з яких не полишають грузинських кухонь. Хоча, насправді, аджика – універсальний пекучий склад приправ.

Ми готуватимемо «мокру» аджику – густу, схожу на крем, яку в Одесі зазвичай використовують як спецію для приготування м’ясо та птиці. Термічної обробки така аджика не вимагає.

Інгредієнти

500 г гострого червоного перцю;

150 г часнику;

100 г волоських горіхів;

10 г насіння коріандру;

10 г хмелі-сунелі;

50 г солі.

Процес

Червоний пекучий перець, очистити від насіння, часник – від плівки. Подрібнити волоські горіхи. Все разом змішати та пропустити крізь м’ясорубку із дрібними гратами.
Додаємо хмелі-сунелі й мелене насіння коріандру.
Перемішуємо пюре, яке вийшло, з сіллю і, все – аджика готова.

це цiкаво

З тим самим успіхом аджику можна зробити із зеленого гострого перцю, прибрати горіхи і додати кріп і петрушку. Аджика не обов’язково має бути червоною, найголовніше – її вогненно-гострий смак. У Грузії незалежно від кольору, використовують аджику не лише як соус для готової страви, але й як маринад: змішують її зі сметаною чи додають до бульйону. Супчик виходить тоді просто пекельним. Публікується фото, яке не увійшло до книги. Повний рецепт дивіться в книзі «Одеське застілля від Привозу до Дерибасівської».