Чим зайнятися туристу в Одесі?

7.00

 

Прокинутися в орендованій квартирі від нявкання сусідських котів.

Перейнятися одеським колоритом і знову заснути.

 

7.30

 

Прокинутися вдруге – цього разу від криків сусідських тіток, роздратованих сусідськими котами.

Зрозуміти, що одеський колорит – річ невблаганна, більше не намагатися заснути.

 

8.30

 

Поснідати у «Компоті» на Дерибасівській.

Зустріти там всіх своїх знайомих.

 

9.30

 

Втекти з Дерибасівської, бо там забагато туристів.

Опинитися біля пам’ятника Дюку, де туристів іще більше.

 

10.00

 

Спробувати згадати, який зв’язок між Дюком і люком.

Натомість пригадати кількість сходинок Потьомкінських сходів і довго згадувати, звідки про це знаєш.

 

10.15

 

Відбитися від всіх фотографів, продавців сувенірів та цукрової вати.

Захопившись гарними жіночими ніжками, опинитися в невідомому для себе районі.

Втратити надію відшукати дорогу назад  та повернутися до центру на таксі.

 

11.00

 

Завернути за ріг.  Знову опинитися на Дерибасівській.

Завітати до ресторану «Фарширована риба», познайомитися там із Івановичем, головним по рибі.

Незважаючи на ранковий час, спокуситися вмовлянням продегустувати усі фірмові наливки.

Закусити, звичайно, фаршированою рибою.

 

12.00

 

Непомітно приєднатися до екскурсії одеськими двориками.

В якийсь момент побачити вже знайомих котів, та збагнути, що ти у своєму ж дворі.

 

12.30

 

Переодягнувшись, піти на пляж.

Зрозуміти, що лежаки варто було резервувати ще минулого тижня.

Покурити кальян, не замовляючи його, – просто дихаючи морським повітрям.

 

14.00

 

Повернутися до центру та пообідати у «Тавернетті».

Побачивши за сусіднім столиком Саву Лібкіна, захотіти зробити з ним селфі.

Почувши, як він кричить на когось по телефону, передумати.

 

15.00

 

Все-таки поїхати на Привоз.

Торгуватися аж до посиніння та купити все втридорога.

 

16.00

 

З’ясувати, що в орендованій квартирі немає ані каструль, ані пательні, згодувати всі покупки у сирому вигляді сусідським котам.

 

16.30

 

Вирушити до легендарного ресторану «Дача».

Знову побачити за сусіднім столиком Саву, і майже зважитися на те, щоб попросити у нього рецепт форшмака.

Згадавши, що було у «Тавернетті», передумати.

 

17.30

 

Відштовхуючи нахабних сусідських котів, занести додому котлети із тілечки та форшмак.

 

18.00

 

Вийти з будинку та рішуче попрямувати у протилежний Дерибасівській бік.

Звичайно ж, опинитися на Дерибасівській.

 

18.30

 

Нарешті здатися та купити безкозирку, тільник і чашку –  все це, звісно, з написом «Одеса».

Ніби того, що було перераховано вище, замало, купити іще книгу одеського гумору «від автора».

 

19.00

 

Зайняти чергу, щоб сфотографуватися, сидячи на пам’ятнику 12-му стільцю.

Стомившись стояти у черзі, сфотографувати чергу й піти геть.

 

19.30

 

Повечеряти у «Стейкхаусі».

Між салатом та стейком познайомитися з чарівними одеситками.

Чекаючи десерт, зрозуміти, що закохався.

Отримавши рахунок, второпати, що курортні романи – це не ваше.

 

22.00

 

Повернувшись в орендовану квартиру, замовити столик в «Ibiza».

З’їсти котлети з тілечки, привезені з «Дачі».

Трохи поміркувати та зжувати на десерт форшмак.

Задрімати на хвилинку, щоб набратися сил перед тим, як запалювати всю ніч.

 

7.00

 

Прокинутися від нявкання котів, голоси яких уже розпізнаєш.