Що і де замовляти
Нещодавно співробітники розповіли мені, що чули по одеському радіо ранкове шоу, в якому один з одеських рестораторів розповідав, що «справжні гурмани не їдять пюре з котлетами, а віддають перевагу чорній трісці»…
Це зауваження я добре запам’ятав, бо і сам зроду-віку захоплююся їжею. Не цікавлюся, що треба продати, аби заробити, – тільки їжею. Шлунок же не піддуриш, та й власний метаболізм тим паче немає бажання дурити. З деяких часів, а саме років десь шістнадцять тому, я серйозно зацікавився, що ж таке насправді їжа, що таке продукти харчування, що краще, що гірше і, головне, чому. І принципово – що може називатися їжею як такою, а що є харчовою масою. Так от: те, що я називаю їжею, я особисто намагався неодноразово виокремити та визначити так, аби моїм гостям та читачам була також цікава ця тема. Адже у свій шлунок ми мінімум три рази на день відправляємо численні інгредієнти, і не завжди всередину потрапляє те, що може вважатися їжею.
Багато хто намагається розбиратися в одязі, хоча й модниками себе не вважають. Проте є одне «але»: одяг не впливає на здоров’я, на якість життя у принципі.
Хоч натягуй на себе вікунью чи соболя або джинси за півтори тисячі доларів, організм не нічого відчує та не помітить. Ні, я зовсім не проти гарного одягу, але вже тільки після хорошої та здорової гастрономії.
Ми народилися в Одесі, і значну частину життя проводимо саме у цьому місті. Ми звикли до чорноморської та лиманської риби, до місцевого м’яса та овочів. А місцева дунайка для вас взагалі найсмачніша. Тутешні продукти для мене – одна зі складових здорової та смачної їжі. І хай полички супермаркетів тріскаються під натиском баночок та пляшечок з імпортними етикетками, хай як рекламують розфасоване чи заморожене і гарно спаковане щось, я вважаю, що у нашому шлунку місця для цього не має бути. Навіть Музалєв у «Садах» нарешті закрив «Fauchon» з геть гидкими харчами у дорогих упаковках.
Ні, я розумію, що такими продуктами не отруїш людей, але ж не отруїш і маргарином з майонезом, і кетчупом з кубиками з глутамінату натрію. Тим більше я не маю нічого проти свіжої риби, от тільки щоб вона була справді свіжою. І експериментувати зі своїм животом не буду у місті, де навіть у найелітному магазині продавці кажуть, що риба перемерзла, але відтанула. Ні, якщо мова йде про рибу з берегів Аляски, я замовлю її у деяких ресторанах… але точно не в Одесі, в якій немає жодного офіційного постачальника такої от свіжої риби. Жодного – що б вам там не розповідали. А якщо вже по правді – дев’яносто відсотків випадків, коли делікатеси підморожуються, просто тому, що митниця непередбачувана, бо те, що з першого разу проходить, з другого, на жаль, може і не пройти, викидати по сорок доларів за кіло, розумієте самі, не дуже цікаво.
Одеса має досить багато місцевої гарантовано свіжої риби. А що стосується котлет і пюре – то це національна гордість Одеси, тому жодних коментарів.
P. S. Між іншим, я люблю делікатеси, тому і подорожую.
І рекомендую замовляти трюфелі в Альбі або Перигорі, артишоки – у Флоренції, устриці – у Бретані, моцарелу – в Кампанії, а в Одесі – камбалу, бички та пюре із «сорокоденки».