Севела написав би краще

Коли намагаюся пригадати, з чого все розпочалося, відчуваю бажання знову увійти до невеличкого кафе, де сиділа пара стомлених повій. У тому кафе продавалося кілька порцій кави на день і бутерброди з чимось, не дуже схожим на їжу. Також там сиділи похмурі фізіономії у світлих, інколи навіть білих шкарпетках. Минуло вже багато років, і коли проходжу повз цього фасаду, я інколи впізнаю крізь вікна тераси силуети старого сокового бару у знаменитому магазині.

От просто зараз з ресторану вийшов порядного вигляду чоловік на ім’я Роман Якович. Його дружина теж іноді навідується до нас, довго сидить на веранді, розглядаючи дітей біля місцевої корови. Зазвичай він замовляє «Цезар» і кілька чарок горілки, але за умови, якщо приходить один. Коли Роман Якович з дружиною, на столі виникають смачні страви та пляшечка чилійського вина. Дружина найчастіше приходить у ресторан зі своїми подругами, і тоді вони теж п’ють горілку, заїдаючи тартаром з лосося або тим самим «Цезарем». Стейки він замовляє, тільки якщо приходить з Володимиром Наумовичем. Він теж незмінний гість ресторану, який іноді розмовляє з офіціантками так, ніби чекаючи від них схвалення чи розуміння за вкрай скромні чайові. Але чайові, до речі, він залишає тільки у присутності Романа Яковича. Якщо обідає сам – чітко під рахунок, ані копійки більше. А от дружина Романа Яковича залишає величезні чайові, але, навпаки, коли приходить одна, притому залишає вона їх найвродливішому офіціанту Гриші. Хтось інший навіть не сунеться до неї. А трапляється, до ресторану приходять одразу всі – тоді розмір чайових залежить від самого офіціанта, і не в останню чергу від його зовнішності.

А ще тут влаштувався доволі молодий бізнесмен на ім’я Євген. На столі завжди сімнадцятидюймовий лептоп і кілька телефонів, обов’язково модем і липове портмоне «Monblan». Годинник «Брегет», правду кажучи, теж підробка, він особливо любить розглядати саме у той момент, коли повз нього до туалету крокує чергова принцеса. Їжу замовляє нечасто, втім дуже любить пригощати італійським мерло дружину свого товариша, який частенько буває у відрядженні. Чайові виростають удвічі, коли дружина товариша дивиться у його бік трохи затьмареними від чергової пляшки мерло очима.

За столом неподалік від входу розташувався онук місцевого бізнесмена П. В. Пишу абревіатуру, бо дуже вже скандальна та відома особа цей П. В. От хто не скупиться на їжу та чайові. І всіх обходить той факт, що ці чайові темного та неофіційного, м’яко кажучи, походження. Онук П. В. іноді залицяється до дружини Романа Яковича, але тільки якщо вона дуже вже добре налаштована алкоголем. Та й сам П. В. особисто запрошує до свого столу другу дружину Володимира Наумовича, особливо не переживаючи та не соромлячись з цього приводу. Вона ж не тільки з ним буває у ресторані. Щодо симпатичного Гриші, якого запросили «на каву» дві приятельки, у яких тата в Києві давно вже правлять світом, він зовсім втратив страх. Він, звиняйте, уявив себе головним джиґуном та ловеласом, забуваючи той факт, що чайові від дружини Романа Яковича він витрачає виключно на дрібні знаки уваги до дочки свого ж начальника у ресторані, яка всі вуха продзижчала татові: Гришу вже час підвищити до адміністратора. То тільки початок 2002 року…