Просто ідеально

Зараз я перебуваю в Антарктиці. Ідеально білий сніг до горизонту,  граційні в своїй незграбності пінгвіни, кити, що б’ють хвостами по ідеально гладкій поверхні океану... Саме час замислитися про ідеал. Чи можна його взагалі досягнути – саме тут здається, що різниці між «так» і «ні» не існує.
 

В ідеальному світі, як ведеться, все ідеально. Ідеальні готелі та ресторани з ідеальним сервісом та кухнею. І, звичайно ж, ідеальні гості. Це ідеальні чоловіки та жінки, які приходять зі своїми ідеальними дітьми, щоб насолодитися ідеалом. Так, я усвідомлюю, що вже витратив свою річну норму щодо використання слова «ідеальний». Але я тільки почав, так що вам доведеться трохи потерпіти. До того ж в ідеальному світі не існує ніяких лімітів.

В ідеальному готелі ковдру ніколи не заправляють під матрац. В це неможливо повірити, але це так. Ваш номер у реальності (так, безперечно, в уявній реальності – ми ж говоримо з вами про ідеальний світ) буде точнісінько таким, як на фотках з сайту booking.com. А ще ідеальна версія того самого сайту дозволяє скасувати резерв номера чи не в останній момент – без усіляких  там штрафів та компенсацій. Точніше, компенсацію виплатять вам – аби ви могли забронювати значно кращий номер.

Вас ніколи не розташують у номері з видом на заднє подвір’я – всі номера тут з видом на гори або море, так вже влаштований цей ідеальний готель. Але якщо раптом вашому серцю ближче саме заднє подвір’я з обдертими стінами та низкою каналізаційних труб: адміністратор обов’язково що-небудь для вас придумає. Запросить найдорожчих декораторів, котрі лише за ніч зроблять потрібний антураж – включно з іржавими  плямами та залишками голубиного лайна (зрозуміло, з пап’є-маше).

Коли в ідеальному готелі ви підете на сніданок, то дізнаєтеся, що він не закінчується в пів на десяту чи десяту, чи навіть одинадцяту годину. Сніданок тут взагалі не закінчується. Ніколи. І справа не обмежується круасанами, омлетом чи нарізкою сирів. Ввічливий портьє заздалегідь з’ясує, що саме ви полюбляєте їсти вранці (або коли ви звикли прокидатися) – і ваші улюблені страви будуть включені в цілодобове сніданкове меню.

Але ж не одним сніданком сита людина! І тому рано чи пізно ви покинете готель, щоб перевірити навколишню ресторанну обстановку. Необхідно врахувати, що в ідеальному світі довідники Мішлена не працюють, оскільки система від однієї до трьох зірок тут вважається надто примітивною. Ресторани відзначаються не зірками, а більш поетичними символами: золотою куриною ніжкою, рубіновим хвостом лобстера, смарагдовим листом салату тощо. Вже на порозі ви знатимете, які саме страви тут коронні (втім, в ідеальних ресторанах страви «без корони»  теж заслуговують на у вашу увагу).

Ідеальні гості, яких ви побачите за сусідніми столиками, спочатку можуть вам здатися трохи дивними. Що трапилося? Куди поділися їхні ноутбуки та смартфони? Чому вони не перевіряють щомиті стрічку Фейсбуку і не викладають фоточки до Інстаграм? Ідеальні гості приходять до ресторанів, щоб отримати задоволення від їжі, а не від соцмереж. Вони здатні з’їсти цілий дегустаційний сет, і при цьому – не сфотографувавши жодної страви. А своє захоплення ідеальним смаком вони виражають не тегами і лайками, але передусім  словами, зверненими до кухаря, котрий періодично виходить до зали.

І найважливіше: їхні ідеальні діти не сидять, витріщившись у планшет, в якому літають гнівні птахи або скаче сімейство мультиплікаційних свиней. Ці діти –  о, ні! – розмовляють із батьками та один з одним. Вони –  яка несподіванка! –  читають книги, якщо батьки не приділяють їм уваги. Але, звичайно ж, вони бігають між столами, збиваючи стільці та офіціантів з ніг – що в ідеальному, що в недосконалому світі.

А як щодо власників ідеальних ресторанів? Напевно, спочивають на лаврах, попиваючи амброзію під звуки арфи? Так от – ні. Вони вічно незадоволені розміром середнього чека, постійно чіпляються до сервісу, муштрують персонал і проклинають ресторанних критиків. Такі вже вони люди – навіть в ідеальному світі.

P.S. У Антартктиці немає ідеальних ресторанів. Жодних немає.