Жінка ні в чому не винна

Жінка ні в чому не винна

Напевно, цей текст варто було б написати десь на самому початку весни, напередодні Дня солідарності жінок у боротьбі за рівні права та емансипацію.
Написати від імені мужчини, чоловіка, батька п’ятьох доньок, а також начальника сотень жінок.
Написати про фемінітиви, а не про нюанси граматики чи суфіксів.
Написати, аби визнати сьогоденність, віддати належне, та десь глибоко у душі попрощатися з патріархальними стереотипами та застарілими упередженнями, що передавалися з покоління у покоління.
 

Kirche, kinder, küche.

Цей німецькомовний сталий вислів у перекладі звучить так: «діти, кухня, церква», і, погодьтеся, є вкрай містким відображанням соціального та психологічного сприйняття жінки у чоловічому світі. Це сприйняття може змінюватися (знову-таки, чоловіками) залежно від тих чи інших подій у світі.

Жінок запрошували до публічного простору, тавруючи патріархальні постулати на кшталт «жінка – берегиня домашнього вогнища», саме у той час, коли економіка вимагала  нових робочих рук у роки пришвидшеної індустріалізації.

Але вже у 30-ті, коли насувалася війна, що вимагала великої кількості гарматного м’яса, швидко заборонили аборти і почали возвеличувати чесноти багатодітних матерів.

Такі приклади можна знайти у кожній країні.

І якщо хтось скаже мені, що все це не стосується сучасної Україну, що то історія, західна примха, що ми жінок любимо, глянь, скільки віршів їм присвячуємо – я готовий сперечатися. Вірші віршами, але вони не вирішують проблем безкоштовної щоденної  домашньої праці жінок.


Так де ж місце жінки?


На кухні?


А якщо це кухня ресторану?


Невже межа у ставленні до жінки на кухні визначається безпосередньо територіальним розташуванням кухні в тих чи інших стінах?


Кухар – це робота. Оплачувана, з графіком.
Кухарка – теж робота, але частіше домашня, без вихідних та безкоштовна.
Кухар звучить навіть якось солідніше.
«Кухарка» має відтінок зневаги, так само як «лікарка», «перукарка» і «касирка». З огляду на нюанси, наприклад,  російської граматики, словотвір може бути різним. Тобто «студентка» є, але «президенткою» їй не стати.
Історично деякі фемінітіви позначають навіть не стільки професію жінки, скільки її заміжній статус та професію її чоловіка. «Професорка» та «генеральша» - то все дружини.
«Щоб стати генеральшою, потрібно вийти заміж за лейтенанта і добряче помотатися з ним по гарнізонах» - пам’ятаєте?


На думку Бетті Фрідан, лідера американського фемінізму, жінку занадто довго і сумлінно переконували у, так званій, «таємниці жіночності». Переконували, що власницям істинної жіночності не потрібна кар’єра, вища освіта та політичні права, все, що вимагається від жінки – присвятити себе пошукам чоловіка і народженню дітей, починаючи з раннього дівоцтва.


Можливо, подібні навіювання – головна причина, завдяки якій суфікси відповідають за утворення фемінітивів, але, на жаль, дива не трапилося.


Фемінітів не дотягує до рівня слів чоловічого роду, не поширився та не закріпився у тій самій російській сучасній мові. 


А чи стала жінка рівною чоловікові?

Чи далеко пішла жінка-кухар від кухарки?

Світ ресторанного бізнесу знає власниць трьох зірок Мішлен, «ліонських матерів»,  знає жінок теле-кухарів та жінок, авторів кулінарних книжок.

Але навіть з урахуванням таких вагомих аргументів, лаштунки цього бізнесу в чоловічих руках.

Гордон Ремзі заявляв, що «жінка готувати не зможе навіть під загрозою смерті».


Тепер кухнею його головного ресторану в Лондоні керує жінка Клер Сміт.

Ще однією його кухнею в ресторані Verre в Дубаї нещодавно керувала Анджела Хартнетт. Зараз вона живе у Лондоні, керує готельними ресторанами Connaught Grill Room і за це отримала свою першу мішленівську зірку.


Анн Софі Пік –  онука господаря Maison РІС у Ніцці. Її дід мав три мішленівські зірки. У 2007 році Анн Софі отримала свою власну третю мішленівську зірку й стала єдиною у Франції «тризірковою» жінкою-шефом, а також увійшла до двадцятки найбагатших шеф-кухарів Франції.


Елен Даррозе – відмінниця бізнес-школи, у минулому PR-менеджер Алана Дюкасса, спадкоємиця готелю й ресторану. Одного разу вирішила стати кухарем і через кілька років повернула мішленівську зірку, втрачену батьком.


Олена Арзак – власниця і шеф ресторану «Арзак» у місті Сан-Себастьян. Вона виховувалася у матріархаті: вчилася готувати у ресторані своєї мами та бабусі. Сімейний ресторан було засновано ще у 1897 році, Олена почала працювати там ще школяркою, чистила овочі й мила салати. На зоряній кухні «Арзак» шість з дев’яти головних кухарів – жінки.


Ейпріл Блумфілд – одна з небагатьох жінок-кухарів, що володіє мішленівською зіркою понад 10 років.


Джоан Чанг –  закінчила зі ступеню Гарвард, спеціаліст у галузі прикладної математики та економіки, заробила гроші на фондових ринках та відкрила пекарню. Поєднала кулінарію з математикою, запровадила точні виміри у приготуванні випічки. Регулярно читає лекції у Гарварді та відмінно готує.


Ніколь Красінські –  у минулому фотограф. У 2015 отримала премію Джеймі Берда як кращий кухар Західного світу.

Життя змінюється та її правила також.

Ще Симона де Бовуар, гендерний філософ, у своїй роботі «Друга стать» писала, що раніше чоловік перемагав та підкоряв жінку, маючи більш розвинені м’язи та розвинені легені, що допомагало у полюванні на мамонта.

Але з виникненням машинного виробництва (що вже казати про сучасні технології!) ця відмінність нівелювалося і шанси зрівнялися.

І тільки жінка тепер вирішує, чи хоче вона, аби рішення за неї приймав чоловік.

Для довідки:
У компанії «Ресторани Сави Лібкіна» працює 51% жінок.
Жінок-кухарів – 45%.
Завідуюча виробництвом – жінка.
І якщо до  команди приєднається жінка-шеф –  ми будемо тільки раді.

P.S. Бовуар оскаржувала цитату з British Medical Journal 1878 року, де член Британської медичної асоціації писав: «Не викликає сумнівів, що м’ясо псується, коли до нього торкаються жінки, котрі мають у цей час менструацію»

 

Ця стаття також спростовує твердження журналу British Medical Journal.

 

*«Жінка ні в чому не винна» - Писарев Дмитро Іванович, автор роботи «Жіночі типи у романах та повістях Писемського, Тургенєва та Гончарова», 1861 рік.