Я не маю права критикувати

Відповідно до законів жанру, я не можу погано відгукуватися про конкурентів або інші ресторани ... і тут все зрозуміло. Ще зрозуміліше, чому я не публікую проколи у власних закладах. Хоча безглуздо вважати, що я не знаю кожен із них окремо і всі разом узяті, включаючи власні, насамперед. 

А ще я впевнений і в тому, що те, що для одних має прокол, для інших є додатковим, а іноді й основним стимулом для відвідування. Проте опишу штатну ситуацію в одному з ресторанів Одеси, яка є цілком природною для багатьох закладів України. Опівдні, в залі людина 40 гостей, і серед цих сорока і я, поспішаючий і абсолютно зосереджений. 

Треба ж бодай 30 хвилин відведені у четвер на обід, не думати ні про що, крім потенційного гастрономічного задоволення. Ресторан не з дорогих і без претензій на статус, але за відгуками тих же гостей, що цілком підходить для обіду за 30-40 хвилин. Офіціант промимрив після вітання слово уха і я, не бажаючи спілкуватися з мямлею далі, повторив, уха .

Враховуючи, що я почув до слова уха ще й традиційне словосполучення пропозицію від шефа, то припустив, що юшка як мінімум готова і мені не подадуть щось зібране на плиті за 10 хвилин із води, шматка риби та солі. Пристойна юшка вариться приблизно півтори години. Можна зварити гарну за хвилин 45. Тому замовляючи юшку як пропозицію на обід, розумно припустити, що юшка стоїть готова на краю плити і чекає, коли ж її розіллють по тарілках і в ідеальному варіанті подадуть зі шматочком кулебяки або, принаймні, з акуратно свіжою нарізаною зеленню. На пиріжки та кулебяку я не розраховував, бо поки що чекав 15-20 хвилин, встиг прочитати, що коштує порція зовсім економічно, 33 гривні. Принесли і поставили переді мною досить акуратну та недешеву тарілку з порцією юшки мовчки. Мовляв, що ще казати... юшка вона і в Африці юшка.

Не міг я забути, що замовляв за 15 хвилин очікування.

Тепер про побачене у тарілці. Прозорий і зовсім без запаху бульйон-водичка з трьома половинками картоплі та двома шматочками риби. Риба без кісточок, і це сподобалося. Картопля намагалася розламати ложкою, і коли це вийшло з третьої спроби, то звернув увагу на те, що вона в середині холодна, а зверху гаряча. Швидше за все, варили його окремо та тримали охолодженим і після замовлення підкинули у каструльку. На смак картопля виявилася звареною взагалі окремо, навіть не в бульйоні. Коротше кажучи, те, що називалося тут юшкою, по суті було трикомпонентним армійським супчиком.

Водичка із запахом рибки та присмаком солі, три половинки картоплі та два шматочки рибки. Рахунок приніс той же охолоджено-відморожений офіціант, що жує слова. Здивовано поглядаючи в тарілку, з залишеними двома половинками картоплі він все ж таки видавив: Ви закінчили? Наступного разу зайду сюди, розраховуючи на краще ще за півроку. А може, я надто вимогливий до їжі і таке в тарілці більшість гостей влаштовує? Для максимальної коректності я деякі деталі опустив, щоб ресторан неможливо було впізнати.